Чи є відмінності між гімалайською та морською сіллю?
Є і дуже важливо про них знати.
Морська сіль виробляється шляхом випаровування морської води. Подібно до кухонної солі, вона являє собою в основному тільки хлорид натрію. Залежно від того, де вона збирається і як обробляється, вона зазвичай містить кілька мікроелементів, таких як калій, залізо і цинк.
Через забруднення океанів і морів морська сіль може містити сліди важких металів, наприклад свинцю.
Чим темніша морська сіль, тим вище в ній концентрація «домішок» та мікроелементів.
Морська сіль часто більша, ніж звичайна рафінована, тому, якщо ви посипете нею вже готову страву, вона може мати більш виражений «смак» порівняно з рафінованою.
Мікроелементи та домішки, виявлені в морській солі, також можуть впливати на присмак.
Гімалайська рожова сіль.
Збирається у Пакистані. Вона видобувається із шахти у Кх’юрі, другої за величиною соляної шахти у світі. Це найчистіша сіль у світі, тому що вона не проходить додаткових обробок! Гімалайська сіль часто містить сліди оксиду заліза (іржі), що надає їй рожевого кольору.
Вона також містить невелику кількість кальцію, заліза, калію та магнію. У ній трохи менше натрію, ніж у звичайній солі.
Багато хто вважає, що така сіль ароматніша, хоч це навряд чи помітно.
У гімалайській — найбільше калію, ніж у будь-якій іншій солі.
Виходить, що саме її потрібно віддати перевагу.
А ще, важливий бонус – гімалайська сіль дуже економно витрачається. На прикладі сольової ванни. Якщо морської солі потрібно щонайменше 200-400 грам, то гімалайської – лише кілька столових ложок.